22 січня 2016 року в залі засідань районної ради відбулися урочисті заходи з нагоди Дня Соборності України.
Ведуча заходу, директор комунального закладу "Великобілозерський районний будинок культури" Великобілозерської районної ради Запорізької області Головенська Тетяна, відкриваючи урочистості, привітала всіх зі святом, наголосивши, що Україна неподільна, а український народ – єдиний народ.
Потім до присутніх звернувся голова районної державної адміністрації Юрій Шворак. Він побажав всім мудрості, натхнення, добробуту і сили, здоров’я і поваги. Юрій Миколайович побажав, щоб швидше закінчилася війна, щоб наші хлопці повернулися із зони АТО живими і здоровими, закликав трудитися на благо нашого району та країни. Голова районної державної адміністрації подякував Головенській Тетяні Іванівні за її працю, за те, що вона прикладає стільки зусиль, щоб донести до людей нематеріальні цінності, за патріотичне виховання молоді. Зі свого боку голова райдержадміністрації запевнив директора районного будинку культури, що наступний захід з нагоди Соборності України будемо уже відзначати у теплому приміщенні комунального закладу. Окрім того, Шворак Ю.М. пообіцяв провести водопровід по вулиці Кокка та по двох вулицях Червоної сільської ради, налагодити електроопалення у всіх школах та дитячих садках району. Для цього керівникам закладів необхідно виготовити проектно-кошторисну документацію, "а область обіцяла нам допомогти",- запевнив Юрій Миколайович.
Заступник голови районної ради Олександр Василенко, вітаючи зі святом учасників урочистих заходів, зокрема, сказав:
"Об'єднавча акція 1919 року, що відбулася на Софійському майдані у Києві, залишила глибокий слід в історичній пам'яті українського народу та закарбувалася в історії України як визначна державна подія.
Історичний досвід постійно нагадує українцям – головною, незаперечною, неперехідною цінністю для всіх нас є незалежна, соборна держава. Лише за умови політичної й економічної незалежності ми можемо претендувати на гідне місце України у світі.
Слова Свобода і Незалежність сьогодні набули нового значення, стали драматичним втіленням боротьби українців за свою гідність, демократичні цінності та майбутнє України.
І сьогодні, коли ми відзначаємо День Собо?рності у таких умовах, що змушені захищати свою свободу і свою землю від зовнішньої агресії, це державне свято набуває ще більшої ваги і особливого значення, адже воно символізує боротьбу за свободу та єдність українських земель.
У цей день ми особливо маємо усвідомлювати та цінувати істину: не важливо, де ми народилися чи живемо – на Поліссі чи Донбасі, Слобожанщині чи Галичині – всі ми є українцями, нащадками лицарів Київської Русі та Запорізької Січі.
Щиро вітаю усіх з цим надзвичайно важливим для нашої країни святом!
Сердечно бажаю Вам добра, миру, злагоди, благополуччя та глибокої віри у гідне майбутнє нашої єдиної і неподільної України!"
Далі перед очима учасників заходу промайнули документальні кадри про ті далекі історичні події: початок 1918-го, коли у запалі революційних змін була створена Українська Народна Республіка, відома як УНР; про утворення на тих територіях, які входили до складу колись потужної Австро-Угорської імперії, Західноукраїнської Народної Республіки; про підписання лідерами цих двох держав у грудні 1918-го у Фастові, з гарячим бажанням втілити українську мрію в реалії, своєрідного поєднувального договору, який увійшов у нашу сучасну історію як "Акт злуки"; про події 22-го січня 1919-го року, коли "Акт злуки" був публічно оприлюднений в Київській столиці на знаменитій Софійській площі.
Кадри про події 22 січня 1990 року, коли мільйони українців відзначили День Соборності, День своєї української єдності та свободи, вишикувавшись у справжній живий ланцюг, що розтягся від Києва до Львова.
Земля нашої країни щедро полита кров’ю її синів, а історія нашого народу - це війни і повстання, це вірність і зрада.
І знову кадри про події 1918-1919 років:
"Їх було триста – студенти та гімназисти. Проти них були тисячі – солдати, фронтовики та матроси більшовицької армії. Нерівний бій. Бій під Крутами, який на декілька днів віддалив захоплення Києва. Втрати сягали: до 250 юнаків, одна рота (до 30 людей) студентів і 10 старшин. Бойовий наказ наша молодь виконала.
Січень 1918 року. На столицю України насуваються озброєні до зубів більшовицькі орди під командуванням колишнього царського генерала Муравйова. Київські студенти та гімназисти, прагнучи захистити молоду Українську державу, організували Курінь січових стрільців, щоб дати гідну відсіч загарбникам.
Курінь, що налічував 300 душ, складався із студентів Українського народного університету, Університету Святого Володимира та учнів старших класів Української Кирило-Мефодіївської гімназії. Захисники, пройшовши лише семиденну військову підготовку, без сумнівів і вагань вирушили в похід проти російської армії на станцію Крути, що розташована на залізничній лінії Москва – Бахмач – Київ.
П’ять годин безперестанку студентський курінь стримував наступ червоних, втрачаючи молоді життя, під градом куль і гранат. Московські солдати без жалю багнетами проколювали юначі груди, прикладами рушниць розбивали голови, добивали поранених – розповідали очевидці тих трагічних подій.
28 студентів потрапили в полон. Муравйовці цілу ніч по-звірячому мордували їх, а на світанку повели на розстріл. У зимове холодне небо злетіли звуки гімну „Ще не вмерла Україна”, що його першим заспівав гімназист Григорій Пипський. Пролунала недовга кулеметна черга… В загальному бій під Крутами тривав 3 дні. 29 січня було вбито останнього з трьохсот крутівських героїв. Більшовицькі кати заборонили місцевим селянам поховати за християнським обрядом тіла захисників Києва, залишивши їх на засніженому полі.
Київ було захоплено у лютому, а вже у березні столицю УНР було звільнено.
Тільки тоді почали розшукувати тіла молодих людей, які загинули під Крутами. Вдалося знайти лише 30 скалічених тіл юнаків, більшість з яких урочисто поховали у братській могилі у Києві на Аскольдовому цвинтарі.
„Стримайте ж ваші сльози, які котяться: ці юнаки поклали свої голови за визволення Вітчизни, і Вітчизна збереже про них вдячну пам’ять на віки вічні”, — сказав Президент УНР Михайло Грушевський під час поховання героїв.
Ця героїчна й водночас трагічна подія знаменувала початок нової епохи національного пробудження українців, усвідомлення нашого права жити на власній землі та святого обов’язку — боронити її.
Україна пишається молодими Героями. Пам’ять про них, як і та велична слава, за яку вони боролися – невмируща."
Здобутки попередніх поколінь продовжують своє життя.
Трагічні події кінця 2013 та початку 2014 років. Перші криваві жертви Євромайдану: Сергій Нігоян, Михайло Жізневський. Небесна Сотня, герої, котрі й донині гинуть за свободу Батьківщини.
Далі учасники урочистостей стали свідками "зустрічі одного з Героїв Крут та Сергія Нігояна" (Інсценізація вірша Оксани Максимишин-Корабель "Мені наснилось, що вони зустрілись" ):
Мені наснилось, що вони зустрілись
Убитий в Крутах й вірменин Сергій.
В саду едемськім на травичці всілись:
"За що тебе? " "За Україну, друже мій. "
"Ти знаєш і мене за неї вбили,
Та це було вже років майже сто.
Тоді померли ми, щоб ви нам жили.
А вас вбивають... Вас тепер за що?"
"Ти пам'ятаєш, друже. Звісно, пам'ятаєш,
Як біло-біло в нас цвітуть сади.
І ти цей запах п'єш. І ти його вдихаєш
... Я б все віддав, щоб хоч на мить туди."
"А я ще ввечері узяв дівча за руку
Й тихенько так до серця притулив.
Тоді не знав, що Бог уже розлуку
Навіки на землі нам присудив.
Під Крутами стояли ми стіною.
В очах не страх, а злість до ворогів.
Большевики готовились до бою,
Я йшов на смерть... а жити так хотів."
"Мені твій попіл стукав, брате, в груди.
Я вірменин, а теж Вкраїни - син.
Не мав у серці й крапельки облуди,
За те й убив мене проклятий поганин."
... Мені наснилось, що вони зустрілись.
Убитий в Крутах й бородач Сергій.
В саду едемськім на травичці всілись:
" За Україну нас вбивають, брате мій."
Ведуча нагадала, що сьогодні 35 наших односельців захищають єдину, неподільну, соборну Україну. Понад 100 своїх кращих синів втратила Запорізька область.
Присутні хвилиною мовчання вшанували пам'ять всіх, хто загинув, захищаючи нашу Україну.
Далі ведуча презентувала книгу "Вклоняємось доземно українському солдату", видану колективом центрального друкованого органу Міністерства оборони України "Народна армія".
Ця книга - вже друга, що вийшла під назвою "Вклоняємось доземно українському солдату". Вона містить нові матеріали військових журналістів про бійців, патріотів і героїв, які боронять Україну на сході, в зоні проведення АТО.
У книзі чотири розділи. У першому - розповіді про бійців і офіцерів, у другому - про жінок (волонтерок і військовослужбовців, які воювали пліч-о-пліч із чоловіками у складі різних військових формувань). Третій розділ присвячений тим, хто за свої подвиги був представлений до військових і державних нагород. У четвертому - дитячі листи і малюнки, надіслані на фронт.
Наш район отримав два примірники цієї книги.
Голова районної державної адміністрації Юрій Шворак одну книгу урочисто вручив завідувачу комунального закладу "Великобілозерська центральна районна бібліотека" Великобілозерської районної ради Запорізької області Любові Тихенькій, а другу – передав до краєзнавчої кімнати при районному будинку культури, методисту з питань краєзнавчої роботи та календарної обрядовості Олені Патенко.
Потім Шворак Ю.М. вручив нагороди активним учасникам волонтерського руху:
Подякою голови Запорізької обласної державної адміністрації відзначені Червоний сільський голова Богослав Микола Іванович та Віль Віталій Павлович .
Грамотою управління з питань внутрішньої політики та зв'язків з громадськістю обласної державної адміністрації нагороджено Великобілозерського сільського голову Корж Галину Дмитрівну.
Грамотою Департаменту культури, туризму, національностей та релігій Запорізької обласної державної адміністрації нагороджено директора Великобілозерського навчально-виховного комплексу №1 Шила Івана Федоровича.
Подяки голови Великобілозерської районної ради за активну громадську позицію, волонтерську діяльність та з нагоди Дня Соборності України заступник голови районної ради Олександр Василенко вручив:
Батраку Ігорю Івановичу – керівнику відділення №4 товариства з обмеженою відповідальністю "Преображенське";
Кобченко Ніні Анатоліївні - вчителю української мови та літератури Великобілозерського навчально-виховного комплексу №1;
Дуденко Вікторії Анатоліївні – вчителю математики та фізики Великобілозерської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів №4;
Ходусу Олександру Станіславовичу – депутату Великобілозерської районної ради;
Левченку Сергію Миколайовичу - депутату Великобілозерської районної ради;
Білик Лілії Олександрівні - депутату Великобілозерської районної ради;
Водяницькому Анатолію Івановичу – приватному підприємцю.
А далі – звучала Молитва за Україну:
Молюся за тебе, моя Україно,
За кожного батька, за кожного сина,
За кожную матір, за кожну дитину,
я Бога прошу - збережи Україну!
Страшною порою не дай їм загинуть!
Хай наші молитви до Бога полинуть!
Нехай він злобу у серцях наших спинить!
Молюсь, щоб людина почула людину,
Щоб син пожалів батька іншого сина,
Щоб мирною знову стала країна - Я Бога прошу - збережи Україну!
Закінчився захід піснею "Молитва за Україну"
(Одвічна правда на землі)
Офіційні сайти
Преса
